Чернов Леонід

1899 — 1933

Чернов Леонід Кіндратович (Малошийченко)
(15 січня 1899 — 23 січня 1933)
Поет, прозаїк, драматург, кінооператор

Народився в м.Олександрія, Кіровоградської області. Навчався ув Олександрійській та Кишинівській (Молдова) гімназіях. Вищу освіту здобув на медичному та математичному факультетах Київського університету. Дід письменника по батьковій лінії походив зі старого козацького роду, дід по матері був матросом і бурлакою, що відбилося у морській та мандрівній тематиці нарисів, оповідань Леоніда Чернова.

З Олександрійської чоловічої гімназії Чернова виключили за видання гумористичного журналу "Рогатка". Тому майбутньому письменнику довелося закінчувати середню освіту в Кишиневі, де він і отримав атестат зрілості. 

Свою творчу молодість Леонід Чернов характеризує так: "Весь подальший період (1917–1922) —  це безперервна скачка по факультетах і драматичних трупах. Вчився в Одесі на математичному факультеті (1917), восени 1918 року перебрався в колишній Єкатеринослав на медичний факультет; поруч трупи, а в антрактах писав гуморески в "Віче", вивчав Брема і історію мистецтва, писав паскудні вірші, організовував драматичні кухлі... Взагалі гучні дні мої товклися тоді між товстенними томами, групами і трупами".

1921 р. Леонід Чернов грав у театрі ім.І.Франка, писав п'єси, поеми, перекладав Мольєра, організовув театр "Ма-худрам" (Майстерня художньої драми). Цей період життя та творчості Леоніда Чернова позначився активними подорожами Далеким Сходом та Сибіром. 

Рік перебував у Владивостоці, де працював у газетах, журналах, кіно. Був секретарем китайського кон-суляту, видав збірку імажиністичних поезій "Профсоюз сумашедших" (грудень 1923), яку вперше підписав псевдонімом Чернов. Вірші, що ввійшли до цієї збірки поет написав ще за час перебування на Україні (1921–1923). Як і ранні твори поета, ця збірка також написана російською мовою, але у довідкових джерелах часто не згадується. У Владивостоці Леонід Чернов часто організовує літературні концерти, пише малу прозу, дебютує як кінооператор.

Після Владивостоку доля закинула Леоніда Чернова до Індії, яка надихнула його на написання книжки українською мовою "125 днів під тропіками". З цієї подорожі письменник повернувся до Одеси (через Бомбей та Каїр). З 1925 р. мешкає у Ленінграді. Але захворівши на сухоти, повертається на Україну. Планував там читати свої "поезолекції" про сучасні течії у мистецтві. Тоді ж Чернов заявив про видання "Малої антології імажиністів", куди вписав і своє ім'я. Але за життя поета книга не побачила світ. І лише 1997 році її вдалося видати.

З 1926-го р. жив у Харкові. Помирає 1933-го від сухот, які підхопив у джунглях. Похований у Харкові. А 1934 року його твори вилучають  і забороняють.

Творчу спадщину Леоніда Чернова складають: "Сонце під веслами" (1929), "Станція Знам'янка" (1930), "Людина з іншої планети" (1931), "Диваки прикрашають світ" (1929), "Пригоди професора Вокса на острові Ципаго" (1931), "Дарунок молодим кінематографістам" (1930), поема "Фронт" (1931) і книга "На розі бур" (1933) посмертно. Історія появи останньої книги цікава тим, що вона мала вийти під заголовком "Кобзар на мотоциклі", також була оформлена художником Анатолієм Петрицьким, вийшла друком завдяки сприянню Олекси Слісаренка. Хоч і одразу була сконфіскована та знищена цензурою, все ж один примірник вдалося зберегти Святославу Гординському у Львові.

Свого часу Леонід Чернов зближується спочатку з літературною групою "Нова генерація", організованою поетом Михайлом Семенко (розстріляний в 1938 році), а потім входить до харківської групи "Авангард", очолювану критиком і поетом Валеріаном Поліщуком.

Автор: Hell`ga

Джерела: 

1. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917–1933 / Ю.Лавріненко. – К. : Смолоскип, 2008. – 976 с.

2. Леонід Чернов (Малошийченко) [Електронний ресурс]. — Режим доступу : Леонід Чернов

 

Видання та твори


Коментарі