Юрков Ігор

1902 — 1929

Юрков Ігор Володимирович
(16 липня 1902 – 30 серпня 1929)
Поет срібного віку

Народився у Ярославлі (Росія). У зв'язку з початком першої світової війни  родина Юркових переїздить до Чернігова восени 1914 року. Тут Ігор Юрков отримує середню освіту у чоловічій класичній гімназії.

У жовтні 1919-го добровільно вступає до лав білої армії. Пізніше, також з власної волі стає червоноармійцем. Служить на Північному Кавказі і в Туркменістані, тому й перші публікації Юркова з'являються у газеті "Ашхабадська правда". 1922-го залишає військову службу за станом здоров'я (сухоти) — приїздить до батька у Київ, який працює у щойноствореній Академії наук України.

У Києві починається активна літературна діяльність Ігора Юркова: виступає зі своїми віршами на літературних вечорах, друкується у газетах "Пролетарская Правда", "Вечерний Киев",  у журналі "Факел". Роки перебування у Києві формують оригінальну мальовничу поетику майстра-імпресіоніста, який досконало володіє російською. Однак офіційні представники Пролетарської культури забороняють публікувати тексти Юркова, звинувачуючи його в "окаменевшей форме неоклассицизма". Тому Ігор Юрков стає поза "офіційним" літературним процесом тогочасної радянської України.

На тематиці лірики Ігора Юркова позначилася постать Олени Пустосмєхової (подруга його сестри), у яку він закохався, коли ще був гімназистом, але так і не пов'язав з нею своєї долі. Тому тема втраченого кохання неодноразово звучить у віршах Юркова.

Так вот: когда она ушла
И в комнатах пустых стемнело,
Мои заботы и дела,
Все, что когда-то мной владело,
Заговорило языком
Понятным сердцу и рассудку.
Я встал. Большая за окном
Луна катилась. По первопутку
Чернели грузные следы,
Звеня трамваи проходили,
Да падал снег, да в серый дым
Проваливались автомобили.

Хоча й "офіційна література" не визнавала поетичного таланту Юркова, він не припиняв роботи над своїм словом. Навіть у важкі для його здоров'я роки (1924–1929) він пише по 2-3 поетично досконалих тексти на день. У цей час поет важко хворіє на сухоти і лікується в улюлених місцях Чернігова, Боярки.

На початку літа 1929-го Ігор Юрков переїжджає  у будинок боярської вчительки Марії Дмитрівни Абрамович. За життя (на початку серпня 1929 р.) поет ще побачив свою першу збірку віршів "Стихотворения", яку йому допомогли видати друзі. Але зустрічає він цю книгу холодно і байдуже.

Помер Ігор Юрков від сухот 30 серпня 1929 року. Похований на першому кладовищі с.Будаївки.

Автор: Hell`ga

Джерела:

1. До 110-тої річниці від дня народження [Електронний ресурс]. — Режим доступу : Останній поет срібного віку

2.  Игорь Юрков — Ирпенская буквеница  [Електронний ресурс]. — Режим доступу : Игорь Юрков

 

Видання та твори


Коментарі