Якимчук Любов

1985 — наші дні

Якимчук Любов Василівна
(Нар. 19 листопада 1985 р.)
Поетеса

Лауреатка Літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя» (2008), Літературної премії ім. Василя Симоненка (2010) та ін.

Любов Якимчук народилася у Первомайську на Луганщині. Закінчила факультет української філології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, також маґістерську програму «Теорія, історія літератури і компаративістика» Національного університету «Києво-Могилянська академія». У 2003 році вступає до Літературного угруповання «СТАН». У 2008 році разом із режисеркою Юлією Блаут створює цикл відеопоезії "Досить розмов у моїй голові". 2008—2010 — ведуча програм Національної радіокомпанії України (канал «Культура»), де веде авторську передачу «Літературна кав'ярня». У 2009 у складі дуету Токар-Якимчук бере участь у музично-поетичному дійстві "Жінка, дим і небезпечні предмети", представленому на Форумі видавців у Львівському академічному театрі ім.Леся Курбаса. 2010 р. — стипендіатка програми Міністра культури і національної спадщини Республіки Польща «Gaude Polonia».
 
Любов Якимчук є авторкою поетичної книжки «, як МОДА», 2009.
 
Вірші друкувалися у «Літературній Україні», «Українській літературній газеті», часописах «Київська Русь», «Кур'єр Кривбасу», збірках Літературного угруповання «СТАН», ізраїльській періодиці (в перекладі Антона Паперного), польських часописах (у перекладі Богдана Задури (журнали: Akcent - 2011, Strony - 2011 - № 3-4)) та ін.. 
 
Критика та есеїстика публікувались у виданнях «День», «ЛітАкцент», УНІАН, «Всесвіт», «Сучасність», «Дніпро», «Друг читача» та ін.
 
Любов Якимчук є лауреатом Всеукраїнського конкурсу читаної поезії «Молоде вино» (2007), Літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2008), Літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя» за книгу «, як МОДА» (диплом І ступеня, 2008), Літературної премії ім. Василя Симоненка за книгу «, як МОДА» (2010), Літературного конкурсу «Ноосфера» (2008), Всеукраїнського конкурсу радіоп'єс «Відродимо забутий жанр» (за трагедію «Міміка», 2010), Премії професора Романа Струця за найкраще маґістерське дослідження "Архітекстуальність верлібру Василя Голобородька: збірка "Українські птахи в українському краєвиді" "(2011).
 
Василь Герасим'юк: "Ні в родині, ні на вулиці, ні в школі – ніде в містечку на Луганщині майже не чула Любов Якимчук української мови. А сни снилися українською, перші вірші також з’явилися українською – “фатальний набір хромосом”, за спостереженням колеги по перу? Чи обраність? – є таке забуте слово. У випадку Якими – без жодного патосу – реальне і достовірне. Вона – одна із яскравих представниць наймолодшого покоління наших поетів, яким вже не потрібен підтекст – мотор витонченої метафористики попередників. Я радив би взагалі оновити ці всі виражальні засоби – Люба підтверджує, що початковий ресурс є: молода енергія, зухвалість, ВІДСУТНІСТЬ ШКІРИ".
 
Любов Якимчук, "Полтва":
 
 руки – не знати де ліва і де права
 вони одразу вже ліва і права
 коли тебе обіймаю
 обіймаю навіть очима
 натягую повіки, але закороткі
 в холодній воді луска поіржавіла
 і не виглядає як вечірня сукня
 але і так не вийти на люди
 бо річку закрили в труби
 
 і я іржавію
 кошачим способом
 смугасті лапи 
 ступають снігом:
 слід-у-слід
 день-у-день
 річка-у труби
 слід-у-слід
 день-у-день
 річка-у труби
 тигряча хода
 але це вже твоя
 
 
 

Видання та твори


Поезія Поезія

Якимчук Любов

Коментарі