Грушевська Катерина

1900 — 1943

Грушевська Катерина Михайлівна
(21 червня 1900 — 30 березня 1943)
Етнограф, фольклорист

Дочка історика М. Грушевського. Початкову освіту одержала вдома. З 1915 р. разом з батьком перебувала на засланні в Симбірську, Казані, під поліційним наглядом у Москві. У 1917–1918 рр. жила в Києві; з 1919 р. – в еміграції; навчалася в Женевському університеті, з 1919 р. працювала секретарем Українського соціологічного інституту (м. Відень, Австрія). У 1924 р. повернулася до Києва, працювала в установах ВУАН: штатний науковий співробітник Культурно-історичної комісії та Комісії історичної пісенності, керівник Кабінету примітивної культури (1925–1930 рр.), редактор збірника "Первісне громадянство і його пережитки в Україні" (1926–1930 рр.). У 1931 р. разом з батьком виїхала до Москви; у 1934 р. повернулася до Києва, працювала в заснованій при ВУАН "Комісії для вивчення наукової спадщини академіка М. Грушевського". У 1938 р. заарештована за звинуваченням в участі в "антирадянській українській організації"; у 1939 р. засуджена на 8 років позбавлення волі. Відбувала заслання в таборі "Ельген" на Далекому Сході; у 1940 р. вивезена до Владивостока, пізніше – до Москви для проведення повторного слідства. У 1941 р. евакуйована до Уфи, пізніше переміщена до табору Темлаг біля Новосибірська, де й померла.

Як етнограф, працювала над питаннями первісної культури людства, міфологічної основи фольклору, історії українського героїчного епосу. Наукові праці: "Примітивні оповідання, казки та байки Африки та Америки" (1923), "З примітивної культури" (1924), "З примітивного господарства" (1927); упорядкувала видання "Українські народні думи" (т. 1–2, 1927–1931).

Видання та твори


Коментарі