Сошенко Іван

1807 — 1876

Іван Максимович Сошенко 
2 червня 1807 — 19 липня 1876
український маляр і педагог, один із найближчих друзів Тараса Шевченка
 
 
Іван Максимович Сошенко народився 2 червня 1807 року. Його дід, міщанин, кожум'яка Кіндрат Соха, залишив після себе невеликий спадок. Батько — Максим Сошенко через постійні нестатки і загрози покріпачення був змушений разом з родиною переїхати до Звенигородки.
 
Значний вплив на формування Сошенка мала його бабуся, яка навчала грамоти восьмирічного внука. Потім Іван Сошенко учився в дяка, де осягнув уміння писати латиницею і читати Псалтир, який згодом знав напам'ять і у свої 60 років. Тринадцятирічним він потрапив у Вільшану до відомого ікономаляра Степана Превлоцького, що погодився взяти Сошенка на безплатне утримання. Тут юнак працював на господарстві, а згодом навіть отримував платню за свою роботу.
 
У 1823 році Сошенко починає працювати самостійно й мав перше вдале замовлення від мліївської церкви («Чорне місце»), яке допомогло набути репутацію вмілого іконописця в цілій окрузі. Також він малював картини для матусівського й лебединського монастирів.
 
Сошенко познайомився з Тарасом Шевченком 1836 року в Петербурзі. Сошенко був одним із перших, хто звернув увагу на художній хист Шевченка, й познайомив його з такими відомими людьми, як Євген Гребінка, Василь Григорович, Олексій Венеціанов та інші.
 
Деякий час Шевченку і Сошенку довелося жити на одній квартирі.
 
Сошенко згодом зустрівся з Шевченком у Ніжині 1846 року та в Києві 1859 року, вони також багато листувалися. У травні 1861 року Сошенко супроводжував труну Шевченка до Канева.
 
На основі «прошенія» в правління Академії від 29 вересня 1834 року та спеціального «Увольнительного Листа» від 12 листопада 1834 року Василь Григорович підписує «Білет імператорської Академії художеств» на дозвіл Сошенкові як «постороннему ученику» навчатися в Петербурзькій академії наук. Вчитися Сошенкові було досить важко. Давалися взнаки реміснича іконописна школа та постійна турбота за шматок хліба. Особливе покровительство мав від професорів Академії Олексія Венеціанова та Олексія Єгорова, що порадами допомагали художнику.
 
Під час навчання Сошенко створює ряд жанрових та історичних полотен, портретів, пейзажів, займається монументальними стінописом, копіюванням класичного малярства. В цей час він знайомиться з Петром Петровським, Григорієм Михайловим, Петром Заблоцьким, Аполлоном Мокрицьким.
 
В липні 1839 року Сошенко виїжджає працювати до Ніжинського повітового училища, де він згодом зустрічає вкотре Шевченка. Після закінчення академії дістав атестат, що засвідчив звання вільного некласного художника. Перше приватне замовлення на сюжет визволення апостола Петра з темниці, незважаючи на довгу і наполегливу працю художника, забракував замовник-священник.
 
У 1846 році через погіршення стану здоров'я Сошенко був змушений переїхати до Немирова працювати у гімназії. Серед його тодішніх учнів був скульптор Гуйський, портретист Страшинський, пейзажист Орловський, що потім став професором академії мистецтв. У цьому місті Сошенко одружився з Марцеліною Віргінською.
 
Для заробітку в цей час Сошенко копіював роботи з картинної галереї Потоцького, і три картини «Водоспад», «Ранок», «Вечір» були продані за 300 рублів, що трохи допомогло художнику під час хвороби. Є наукові припущення, що на замовлення управителя маєтку пана Г. Абази Іван Сошенко виконав копію (можливо, копії) портрета Софії Потоцької роботи Лампі. Він також, за деякимим свідченнями, писав портрети своїх стареньких батьків під час відвідин їх у Звенигороді влітку 1852 року.
 
За вісім років після відставки у Немирові Сошенко, виконуючи замовлення сільських церков, мав лише єдину значну роботу — запрестольний образ для жіночого монастиря «Успіння Матері Божої», великого розміру, з постатями у людський зріст. Сошенко працював над образом півтора року.
 
Широцький, відомий художник, зауважує, що ікони Сошенка «відрізняються від звичайної малярської роботи». Він також згадує роботи Сошенка у храмі Різдва Христового у Тульчині на Поділлі. Бачив також писані ним образи у мешканця села Гутник Гайсинського повіту. Свої ікони Сошенко власноручно підписував «Ив. Сошенко» або «писалъ живоп. Ив. Сошенко». Дочка отця Антонія Брадугана з Нестерварської церкви розповідала, що вони обоє та односельці позували Сошенкові для образів.
 
У липні 1856 року Сошенко переїздить до Києва викладати у ІІ Київській гімназії, де він прослужив 20 років. Працюючи в гімназії, він цікавиться історією мистецтва, звітами про річні виставки у Петербурзькій академії мистецтв. Читає багато літератури, зокрема Кольба і Куглера.
 
Про один із творів Сошенка згадує Сава Чалий — «Козацький табір»(1846), а також акварель «Бандурист» (1847). Сошенко також намалював кілька українських краєвидів, створив портрети Хмельницького, Мазепи, Гонти і Гонтихи, любив писати портрети старих людей.
 
19 липня 1876 року під час подорожі до рідного Богуслава Іван Сошенко помер над р. Россю, біля якої народився. Похований у Корсуні.
 
У 2011 році вийшов історичний роман Наталі Околітенко «Рось-Марія» — про Івана Сошенка.

Видання та твори


Коментарі