Нуайме Михайло

1889 — 1988

Михайло Нуайме
 
(17 жовтня/22 листопада 1889  – 1 березня 1988, Баскінта)
 
арабський письменник і критик, засновник нової арабської літератури; входить в п’ятірку кращих літераторов арабських країн
 
Навчався в Полтавській духовній семінарії (1906-1911). Слідом переїхав до США, де закінчив факультет мистецтв і права Вашингтонського університету. Входив в «Асоціацію пера», засновану в 1920 році вНью-Йорку арабами-емігрантами.
Автор найкращого перекладу на арабську «Заповіту» Тараса Шевченка (оригінал зберігається в Канівському музеї Тараса Шевченка), також згадував українського поета в автобіографічній книзі «Далеко від Москви і Вашингтона».
На рахунку Нуайме 99 книг – драми, статті, поеми, критичні статті, оповідання тощо. Його найвідоміші твори – драма «Батьки і діти» (1918), збірка статей «Сито» (1929), монографія про Халіла Ґібрана (Khalil Gibran) (1934), а також збірка новел «Було – не було» (1937).
В 2011 році в Полтаві було встановлено пам’ятник видатному ліванцю.
 
Народився в 1889 році в Баскінті (Ліван). 
Отримав освіту у Російському учительському інституті (Назарет) та в Полтавській духовній семінарії (1906-1911).
З Полтави Михайло Нуайме поїхав вчитися і працювати в США. У 1916 році він закінчив факультет мистецтв і права Вашингтонського університету. Входив в «Асоціацію пера», засновану в Нью-Йорку арабами-емігрантами. З 1932 року він живе на батьківщині, в Лівані, до самої смерті в 1988 році. В Полтаву він повертався в серпні 1956 року, після чого написав автобіографічну книгу «Далеко від Москви і Вашингтона».
Михайло Нуайме свій перший вірш, «Ріка, що вкрилася кригою», написав в Полтаві. Згодов почав почав писати у Вашингтоні, з 1919 року. На його рахунку 99 книг – драми, статті, поеми, критичні статті, оповідання тощо. Серед творів найвідомішими є драма «Батьки і діти» (1918), збірка статей «Сито» (1929), монографія про Халіла Ґібрана (Khalil Gibran) (1934), а також збірка новел «Було — не було» (1937), автобіографічна трилогія «70 років» (1960).
Відомий його переклад арабською мовою вірша «Заповіт» Т.Шевченка (1910), який зберігається у Каневі в музеї Тараса Шевченка. Про Кобзаря він згадував у книжці «Далеко від Москви й від Вашингтона», у доповіді про життя та творчість Тараса Шевченка, текст якої було опубліковано у виданні «В новому решеті» (Бейрут, 1972).
З 1932 року жив у Лівані. Помер від запалення легень 1 березня 1988 року.
У Полтаві 2011 року поставлено пам'ятник видатному ліванцю. Відкривав пам’ятник племінник поета Надім Наймі, професор єдиного в країнах Сходу православного університету Баламант.
 

Видання та твори


Коментарі