Альошечкін Олександр

1977 — наші дні

Олександр Альошечкін (дата народження невідома) – український режисер, сценарист, оператор.

Автор першого українського 3D-трилеру «Синевір» (2014) та оператор першого українського 3D-фільму «Люблю і крапка!» (2011).

З 1994 по 1999 рік навчається в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого.

З 1994 року працює на радіо, створює рекламні ролики.

1997 року разом із братом В’ячеславом пише сценарій «Некропольці» та займається операторською роботою стрічки.

2001 року брати Альошечкіни працюють над двохсерійним телефільмом «SOS».

З 2008 по 2010 рік Олександр Альошечкін стає оператором та постановником фільмів «День залежності», «Пам’ятник» та документальної драми про радянського пілота «Чкалов. Міфи та факти».

Пізніше Олександр режисує короткометражку «Фантом».

У 2010 Олександр Альошечкін працює оператором першого українського 3-D фільму «Люблю і крапка!» режисера Валерія Ямбурського. Стрічка була представлена 3 лютого 2011 на презентації Української кіно фундації. Це романтична комедія, дія якої відбувається на яхті посеред Чорного моря. 

Нарешті 2011 року Олександр разом із братом В’ячеславом знімають повнометражний фільм «Синевир», який стає першим українським  3D-трилером.

Олександр Альошечкін також є автором сценарію,. В основу історії він помістив міф про те, що в глибині Карпат, біля озера Синевір, колись водилися дивні істоти з тілом людини і головою пса - так звані песиголовці. Сюжет автор будує на основі української демонології, карпатських вірувань та запозичень із традиційних європейських казок. Дія стрічки відбувається у 70-х роках минулого століття. Автори порівнюють Синевір за своєю загадковою і моторошнуватою славою зі знаменитим озером у Лох-Несс.

Вихід фільму був запланований на жовтень 2012 року, але через судові позови інвесторів проект, як часто раніше було в українському кіно, ліг на полицю на невизначений термін.

Але у грудні 2012 року відбувся перший показ стрічки на ІІІ Міжнародному Московському фестивалі, де «Синевир» отримав Гран-прі в номінації «Кращий ігровий фільм», що посприяло швидшому просуванню стрічки. Також роботу операторів Сергія Сирітського та Матвія Шульгіна і художника Данила Тараніна оцінили на Одеському кінофестивалі у 2013 році.

Через судову тяганину, що тривала у зв'язку з фільмом протягом року, «Синевир» - перший випадок в історії української кіноіндустрії, коли предметом судового розгляду стає саме художній фільм. Тому продюсер Володимир Хорунжий був вимушений перенести прокат «Синевира» на квітень 2014.

Бюджет фільму порівняно невеликий – 400 000 доларів США, в той час як кошторис ще одного фільму жахів на карпатську тематику того ж 2014 року – «Тіні незабутих предків» Любомира Левицького - склав  877 000 доларів.

«Бюджет у нас, якщо порівнювати зі світовими стандартами, досить скромний. Весь фільм коштував приблизно те, що й один знімальний день «Аватара» Джеймса Кемерона. Але, незважаючи на це, заробити ми плануємо на ньому від трьох до п’яти мільйонів доларів. Він обов’язково сподобається українській молоді, адже був створений за законами жанру голлівудського кіно», — розповів головний продюсер фільму Володимир Хорунжий.

Через недофінансування, брак досвіду та інші причини фільм не повністю виправдав очікування кінокритиків та глядачів, але став першопрохідцем у багатьох галузях українського кінематографу.

Дочка Олександра Альошечкіна йде шляхом батька і також навчається в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого.

Фільмографія:

1997 – «Некропольці»

2008 – «День залежності»

2009 –«Пам’ятник»

2010 – «Чкалов. Міфи та факти»

2010 – «Люблю і крапка!»

2014 – «Синевир»

Видання та твори


Синевир.2013/ Художні фільми Синевир.2013/ Художні фільми

Альошечкін Олександр, Альошечкін В’ячеслав

Коментарі