Альошечкін В’ячеслав

1978 — наші дні

Альошечкін В’ячеслав (6 грудня 1978)

В’ячеслав Альошечкін – режисер першого українського 3D-трилеру «Синевір» (2014).

Автор багатьох відомих телесеріалів – «Рідні люди», «Дві сторони однієї Анни», «Єфросинія» та ін.

В’ячеслав Альошечкін народився 6 грудня 1978 року в місті Токмак Запорізької області.

З 1983 по 1992 року навчався у Токмацькій ЗОШ №5.

У 1995 вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого на спеціальність режисура в майстерню Олександра Коваля. Закінчує навчання 2000 року.

1997 року разом із братом Олександром пише сценарій до стрічки «Некропольці».

З 2005 року бере участь у зйомці мелодраматичних телесеріалів, серед яких - історія провінціальної Попелюшки «Приречена стати зіркою» (2005-2007).

У співпраці з Олегом Туранським Альошечкін знімає серіал «Чужі таємниці» (2007).

У 2008 році виходять мелодрами «Від тюрми і від суми» та «Рідні люди», обидва кінопродукти зняті на замовлення Star Media та Києївтелефільм та оповідають про любовні перипетії та негаразди двох головних героїнь – в одному випадку це подруги, в іншому – рідні сестри.

Найвідомішими телесеріалами в доробку В’ячеслава стали мелодрами «Дві сторони однієї Анни» (2009) та «Єфросинія» (2009-2010), які були зняті разом з Олегом Масленніковим та Максимом Мокрушевим.

Нарешті 2011 року В’ячеслав разом із братом Олександром знімають повнометражний фільм «Синевір», який стає першим українським  3D-трилером.

Перепрофілювання від телесеріалів до повного метру режисер коментує наступним чином: «Ці мелодрами - наша біда. Ми з Сашком зняли чимало телевізійних проектів, і кожен раз, коли намагалися запропонувати трилер, містику, або жахи, натикалися на стіну непорозуміння. Усі вимагають мелодрами. Складається відчуття, що інші жанри нашим кінодіячам невідомі. Пора міняти імідж!»

Автором сценарію став Олександр Альошечкін, в основу історії він помістив міф про те, що в глибині Карпат, біля озера Синевір, колись водилися дивні істоти з тілом людини і головою пса - так звані песиголовці. Дія стрічки відбувається у 70-х роках минулого століття. Синевір за своєю загадковою і моторошнуватою славою тепер може зрівнятися зі знаменитим озером у Лох-Несс.

Вихід фільму був запланований на жовтень 2012 року, але через судові позови інвесторів проект, як часто раніше було в українському кіно, ліг на полицю на невизначений термін.

Але у грудні 2012 року відбувся перший показ на ІІІ Міжнародному Московському  фестивалі, де «Синевір» отримав Гран-прі в номінації «Кращий ігровий фільм», що посприяло швидшому просуванню стрічки. Також оцінили роботу операторів Сергія Сирітського та Матвія Шульгіна і художника Данила Тараніна  на Одеському кінофестивалі у 2013 році.

Через судову тяганину, що тривала у зв'язку з фільмом протягом року, «Синевір» - перший випадок в історії української кіноіндустрії, коли предметом судового розгляду стає саме художній фільм. Тож продюсер Володимир Хорунжий був вимушений перенести прокат «Синевира» на квітень 2014.

Бюджет фільму порівняно невеликий – 400 000 доларів США, в той час як кошторис ще одного фільму жахів на карпатську тематику того ж 2014 року – «Тіні незабутих предків» Любомира Левицького - склав  877 000 доларів.

«Бюджет у нас, якщо порівнювати зі світовими стандартами, досить скромний. Весь фільм коштував приблизно те, що й один знімальний день «Аватара» Джеймса Кемерона. Але, незважаючи на це, заробити ми плануємо на ньому від трьох до п'яти мільйонів доларів. Він обов’язково сподобається українській молоді, адже був створений за законами жанру голлівудського кіно», — розповів головний продюсер фільму Володимир Хорунжий.

Через недофінансування, брак досвіду та інші причини фільм не повністю виправдав очікування кінокритиків та глядачів, але став першопрохідцем у багатьох галузях українського кінематографу.

2013 року режисер знову повертається до мелодраматичних серіалів і знімає стрічку «Поцілуй!» за замовленням ТРК «Україна» та у співпраці з Олегом Масленніковим.

У 2013-2014 роках В’ячеслав бере участь у зйомці серіалу «Сашка», яка оповідає про поневіряння дівчини-бешкетниці з дитбудинку.

Фільмографія:

1997 – «Некропольці»

2005 – т/с «Приречена стати зіркою»

2007 – т/с «Чужі таємниці»

2008 – т/с «Від тюрми і від суми»

2008 – т/с «Рідні люди»

2009 – т/с «Дві сторони однієї Анни»

2010 – т/с «Єфросинія»

2013 – т/с «Поцілуй!»

2014 – фільм «Синевір»

2014 – т/с «Сашка»

 Джерело:

http://kino-teatr.ua/uk/interview/bratya-aleshechkinyi-myi-vpervyie-stolknulis-s-3D-39.phtml

 

Видання та твори


Синевир.2013/ Художні фільми Синевир.2013/ Художні фільми

Альошечкін Олександр, Альошечкін В’ячеслав

Коментарі