Вишеславський Леонід

1914 — 2002

Вишеславський Леонід Миколайович (18 березня 1914-26 грудня 2002)--відомий український поет, публіцист. Головний редактор журналу "Радуга"

Народився 18 березня 1914 року в Миколаєві. Його батько, Микола Дмитрович був відомим інженером, мати,Клеопатра Харлампіївна, походила з родини священника. Дитинство малого Леоніда в основному пройшло в родині дідуся, протоієрея Харлампія Платонова. Хлопець відразу потрапив у інтелігентне середовище, яке і справило ключову роль у вихованні. З одного боку, це був дідусь священик, з іншого боку навколо нього постійно знаходились  люди обізнані у різних галузях знань і мистецтві. У роки революції та громадянської війни сім'я переселилась до села Павлівка (Слобожанщина), де його дідусь отримав прихід. У 1922 році батьки рощлучились , і опікуном хлопця став двоюрідний брат матері, біолог Леонід Платонов. Сім'я переїжджає до Харкова.  

Невдовзі мати виходить заміж за Леоніда Платонова . Влітку вітчим дуже часто виїжджав для проведення дослідів на Карадагську біологічну станцію в Криму. Це одна з найкращих наукових станцій у тогочасному СРСР, фактично на той час біостанція була справжнім центром світу науки. Під враженням від перебування  хлопець пише свій перший вірш «Природа». В гості також часто приїжджав ще один мамин брат, Павло Платонов, який був одним з головних архітекторів Москви.Його дружина, письменниця   звернула увагу на творчість    

У 1930 році Леонід закінчив школу та починає працювати на Харківському електромеханічному заводі. Одночасно починає вчитись на робфаці при Електротехнічному інституті, займається  у художній школі, відвідує літературну студію ім. Елана Блакитного. Особливо його цікавили виступи поетів-футуристів. Був шанувальником творчості  Маяковського, а його смерть пережив як особисте горе В літературній студії «Ударников, призванных к литературе» він найбільше читає твори Миколи Бажана, Леоніда Первомайського, Володимира Сосюри, Павла Тичини

У 1933 році вступає до електротехнічного інституту, а згодом переводиться на біологічний факультет Харківського університету. Під час практики у колгоспи на власні очі побачив жахіття колективізації та голоду 1933 р. Вражений цим, Леонід пише вірш "Где то на Украине", який був опублікований лише через 35 років у самвидаві. У 1935 перевівся на філологічний факультет , а згодом переводиться  до Київського університету. Тут він одружується зі своєю однокурсницею Агнесою Балтага

Однак через два роки над молодим подружжям нависла загроза репресій. На Агнесу донесли, що вона "французька шпигунка". Іі виключають з університету і вона чекала арешту. Заступаючись за дружину, Леонід лише наражався на небезпеку, але чекав на найгірше Але невдовзі після зміни керівництва НКВС репресії були дещо пригальмовані і дівчину поновлюють в університеті. У 1938 році виходить перша збірка Вишеславського "Здравствуй, солнце", яка отримала схвальні відгуки Павла Тичини та Корнія Чуковського. У 1938 році Леонід  закінчує філологічний факультет Київського університету та починає працювати завідувачем відділу літератури у газеті «Юный ленинец». Одночасно викладає   літературу у Київському педагогічному інституті. З 1939 року стає членом Спілки письменників.

У червні 1941 року відразу після початку війни Леонід отримує призначення на фронт, до редакції газети 9-ї армії  військовим кореспондентом. Влітку 1942 року він був важко поранений і повернувся на фронт навесні 1943 року кореспондентом газети 1 гвардійської армії 1 Українського фронту «За нашу победу». Дослужився до звання капітана. Певний час після війни ще продовжував працювати редактором військової газети. Демобілізувався лише у 1947 році та почав викладати теорію літератури в Київському педагогічному інституті.

У 1948 році Вишеславського призначають головним редактором журналу "Советская Украина" (з 1963 року). У 1950-х роках він з поетичними виступами багато подорожував: до Москви, Азербайджану та Грузії, по містах України. Відвідав разом із дружиною Агнесою Фінляндію і Польщу.

Критично виступив з приводу переслідування з боку керівництва СРСР  поета Бориса Пастернака і особисто підтримав його, приїхавши до Москви.У подальших десятиліттях Л. М. Вишеславський також вів активне творче життя і спілкування із видатними сучасниками. У Ленінграді брав участь у святкування ювілею Всеволода Рождєственського.  Познайомився в Криму з богословом, протоієреєм Олександром Менєм, з яким сім'я підтримувала зв'язки до його смерті та багато разів відвідував його у церкві в м. Пушкіно, . Підтримував з ним зв'язки до його смерті.  Багато разів влаштовував різномантні творчі зустрічі

Важким ударом стала для нього смерть дружини у березні 1991 року. В подальшому він вів літературну студію «Зеркальная гостинная» в Києві. До останнього Леонід був у вирі громадських і літературних подій, схвально сприйняв здобуття незалежності України. 20 грудня о 21 годині вийшов із залу після урочистого засідання Миколаївського земляцтва, але не дійшов додому. Його було знайдено на околиці Києва, з травмами, без свідомості. 26 грудня 2002 року вночі, у реанімації, поет помер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Видання та твори


Коментарі