Замок Паланок

Розмір: 172.5 Kb

Матеріал надано користувачем: Library Resources (libres3)

Опис


Замок Паланок видно вже за кілька кілометрів до Мукачева. За фундамент-постамент йому править 68-метровий згаслий вулкан. Місто десь там, внизу, а форпост відкритий всім поглядам і вітрам, і лише за спиною, на півночі, піднімаються вулканічні Карпати. Він чимало бачив на своєму віку а нині вдивляється в Європу і власне минуле довжиною майже в тисячоліття. Паланок — непереможний і фотогенічний релікт Середньовіччя.

За народною етимологією Мукачево й назву свою отримало завдяки замку: закарпатці в муках насипали одинокий пагорб, на якому виріс форпост на перетині торгівельних і військових шляхів. Пагорб, звичайно ж, не штучного, а природного — вулканічного — походження, хоча в IX-XІ ст., коли тут з’явилися первісні дерев’яні укріплення, місцеві жителі зазнали чимало мук від татар, які вривалися через Верецький перевал до Центральної Європи. Втім, підкорити мукачівську твердиню не вийшло ані в половецького хана Кутєшка, що 1089 року 50 днів тримав дерев’яну фортецю в облозі, ані в хана Батия, чия шістдесятитисячна орда двічі ламала зуби об Паланок в 1241 році. Коли в ХIII ст. замість дубового частоколу-паланка, що позичив своє ім’я замку, виросли муровані стіни, мук не поменшало: щороку жителі були зобов’язані вирубувати кожне проросле деревце чи кущик на пагорбі, щоб ворог не міг підійти до фортеці несподівано.

1396 року Мукачево дістається подільському князю Федору Корятовичу (так-так, розбудовувачу в тому числі Кам'янця-Подільського і Скали-Подільської). Вважаэться, що вельможа укріплив замок, обніс його ровом і перетворив на свою резиденцію. А під Старою баштою наказав видовбати в скелі колодязь. Знову муки: до води прийшлось довбити 85 метрів!

Титанічна праця з плином століть обросла міфічними подробицями: начебто допоміг Корятовичу в спорудженні криниці сам нечистий — за обіцяний князем мішок золота. Коли прийшов час розплачуватись, князь вручив дияволу малесенький мішечок: мовляв, а про розмір ми не домовлялись! Розлючений чорт вскочив у криницю і дотепер іноді шумить там, обурюється... А ще кажуть, з колодязя до річки Латориці вів таємний хід (якось навіть проводили жорстокий експеримент - кинули в колодязь чи то гуску, чи то курку - і бідна птаха таки виплила в Латорицю якимось чином).

Паланок побував і оплотом антигабсбурзької боротьби куруців (прихильників антигабзбурзького руху, який очолював син Зріні, князь Ференц Ракоці ІІ) (1703), і столицею Трансільванії (1705 рік) – в ті часи тут навіть був свій монетний двір, – і австрійською політичною в’язницею (1782-1897), яку 12 липня 1847р. відвідав видатний угорський поет Шандор Петефі. Потім юний і вразливий класик записав в своєму щоденнику: «… перетворений на державну тюрму, замок стоїть посеред рівнини на високому круглому пагорбі. На схилі пагорба вирощують виноград, не хотілось би мені пити вино з цього винограду. Мені здавалось би, що я п’ю сльози в’язнів».
Екскурсія до староданьої твердині, та й взагалі затримка в Мукачевому Шандора Петефі мала більш ніж прозаїчну причину: зламався екіпаж поета.

А з грудня 1805-го по березень 1806-го ці стіни переховували від наполеонівських військ найбільший скарб Угорщини: угорську Святу Корону. Про це до цього часу нагадує у дворі замку меморіальна дошка з написом угорською мовою.
За радянських часів замок був школою механізаторів, школою для голів колгоспів і навіть профтехучилищем. Зараз тут розміщується історичний музей (з 1960 р., тф.: (03131) 44096), а в колишніх казармах гарнізону розмістилися картинна галерея, художній салон та затишні кав’ярні. Обов’язково ознайомтесь з усіма трьома терасами-частинами твердині: нижнім, середнім та верхнім замками.

джерело

Файли


1291499790.jpg jpg (172.5 Kb)

Коментарі